Василий Бережной - Людина-маятник (на украинском языке)

- Нехай вони з Геником посплять.

Флорiка, також легенько ступаючи, вийшла в коридор, увiмкнула титан, почекала, поки вiн закипить, i палила бiлий лабораторний чайник. Може, Лавровi схочеться вночi пити. Вимкнула свiтло, щоб уже йти до своєї палати, коли вiн обiзвався:

- Я не сплю, Флорiко, я все думаю...

Присiла на лiжко, нервово сказала:

- Є про що... Вона з самого початку була менi несимпатична.

А Лавра охопив незнаний досi настрiй - напруга вiдхлинула, на душi полагiднiло.

- Часом треба стати вище симпатiй i антипатiй. Ти .знервована, люба, мабуть, iди вже вiдпочивай.

А сам не втерпiв, увiмкнув настiльну лампу i розгорнув папку... Боже, скiльки думок викликали з небуття скупi записи, схеми, фотознiмки! Попрацювала Альбiна... I це ж поза планом, самотужки, тихцем. Так... А де ж ключик до цього гена? їх небагато в органiзмi бiля шостої хромосоми. Якби створити антиген... Отодi нiякої старостi люди не знали б...

Доктор Лавро аж усмiхнувся на цю думку. Оце перспектива... "Антистаростин"... Нi, не пiдiйде, краще - "антиген". Одержав iн'єкцiю - i нiякої тобi старостi! Просто i ясно.

Раптом рiзкий напад втоми повернув його до дiйсностi. Коли б на водi не змiг би рукою ворухнути, втонув би. А тут зсунувся на постiль i довгенько лежав, дослухаючись до того, що дiялось у нього в грудях. Дихав поверхнево, бо з'явилися неприємнi вiдчуття бiля серця, у скронях тонко дзвенiло. Виходить, що не дуже воно просто i не зовсiм ясно...

"Ну-ну, ти там не лiнуйся, - подумки звернувся до свого серця, - працюй нормально, нам ще треба забити гол".

На свiтанку доктор Лавро заснув, йому наснилося, наче вiн жене м'яч до ворiт, а там стоїть, розкарячившись i наставивши рiжки, Альбiнин Геник... Сильним i точним ударом Лавро посилає м'яч пiд верхню перекладину, але прокляте одоробло встигає пiдхопити його на роги, - чути шипiння, i трибуни смiються голосом Альбiни, Лавро озирається - там сидять самi Альбiни, тисячi, десятки тисяч Альбiн! Вiн знову жене м'яча, i той чортiв Геник знову проколює його рогами, а тi, на трибунах, регочуть, аж заливаються. "Головою! Головою!" Вiн б'є головою, але спотикається i падає.

- Вам погано? - Флорiка гладить йому чоло, долоня її знiмає жар, i Лавро нарештi приходить до тями.

- Треба ввести гамма-iнтерферон, - пошепки, нiби по секрету каже вiн. Виграємо час...

Ця незвичайна iсторiя продовжується. Маятник Лаврового життя коливається з певною, вже установленою амплiтудою. За минулий рiк вiн чотири рази змiнював молодiсть на глибоку старiсть. Науковi дослiдження по синтезу гiпотетичного антигена, розпочатi вченим, ведуться силами всiєї лабораторiї.

Флорiка захистила кандидатську i тепер спецiалiзується на цитологiї. А одруження вони вiдклали до того дня, коли буде завершено програму дослiджень.

- Просто i ясно, - усмiхається доктор Лавро. - Нас поєднає ланцюжок того самого бiлка, що вимкне старiсть, хоча вiн i має бути мiкроскопiчним.