Украинский вопрос и политика идентичности - Алексей Ильич Миллер

національну справу… С. 280; ср.: Сімович В. Правописні системи М. Драгоманова… С. 13(155); см. также: «Ми ніколи не робили з справ формальних – справи прінціпіальноjі. На забуку о правопись ми дивимось jак на справу важну, та все таки формальну і, jак би треба було дльа чого, то готові писати хоч гіерогліфами» (цит. по: Драгоманов М. В справі реформи нашоji правописі (1887) // Історія українського правопису XVI–XX століття: Хрестоматія. Київ, 2004. С. 162; использовано издание: Драгоманов М. Листи до Ів. Франка і инших: 1887–1895. Львів, 1908.

871

Планировалось назвать ее "Robota", затем "Wilna Spilka". См. соображения М. Павлика из письма Драгоманову (1882): «З усім тим, будушчіj нашіj газеті в Галичині треба буде друкуватисьа польськоjу правописьу, хоть ja шче в цім вагуjусьа» (цит. по: Сімович В Правописні системи М. Драгоманова… С. 32(174)).

872

Marija maty Isusowa. Wirszy Tarasa Szewczenka z uwahamy M. Drahomanowa. Ženewa, 1882. C. VI–VII. Ср. другие издания произведений Шевченко латиницей в полонофильских изданиях Dziennik literacki (1861, № 60, 62, 64) и Sioło (1866, z. 2–3) в Галиции; подробнее см.: Повне видання творів Тараса Шевченка. Т. XVI: Бібліографія. Покажчик видань шевченкових творів та спис бібліографічних праць про Шевченка / Зібрав і впорядкував Вол. Дорошенко. Варшава – Львів: Український Науковий Інститут в Варшаві, 1939.

873

Главным оппонентом Драгоманова стал один из видных «традиционалистов» Омелян Партицкий, автор одной из самых резких рецензий на «Марию»: см. Зоря. 1882. Z. 10, 15(27), V; ср. также: Вольное слово. 1882. № 36; о других рецензиях на издание см.: Повне видання творів Тараса Шевченка. Т. XVI.

874

В том числе с 1901 по 1917 г. было издано 245 книг на белорусском языке, из них 158 на кириллице и 87 латиницей. Данные приведены в: Токть С. Латиница или кириллица… с использованием изданий: Александровіч С.Х. Пуцявіны роднага слова: Праблемы развіцця беларускай літаратуры і друку другой паловы ХІХ – пачатку XX стагоддзя. Мінск, 1971. С. 163; Кніга Беларусі. 1517–1917. Зводны каталог. Мінск, 1986. С. 206–263.

875

Цит. по: Turonek J. Wacław Iwanowski i odrodzenie Białorusi. Warszawa, 1992. S. 41.

876

Подробно пишет об этом в заключении: Токть С. Латиница или кириллица… // Ab Imperio. 2005. № 2.

877

Martin T. The Affirmative Action Empire. Nations and Nationalism in the Soviet Union, 1923–1939. Ithaca and London: Cornell UP, 2001. P. 182–207, 422–429.

878

Об усилиях украинских ученых в этом направлении до 1925 г., а также о работе Комиссии см.: Німчук В. Переднє слово // Історія українського правопису XVI–XX століття: хрестоматія. Київ, 2004. С. 14–17.

879

Цит. по: Хвиля А. Викорінити, знищити націоналістичне коріння на мовному фронті // Українська мова у XX сторіччі. İсторія лінгвоциду / за ред. Л. Масенко. Київ, 2005. С. 128; впервые напечатано в: Більшовик України. 1933. № 7–8. С. 42–56; использован отрывок из вступительной статьи от редакции перевода кн. «В. Ленін. Дві тактики. Харків, 1926» за подписью М. Скрипника. Эти высказывания Скрипника позже были использованы против него: «Очевидно, т. М. Скрипник стояв і на тій «орієнтації», щоб відріжняти українську мову за допомогою українського правопису від російської мови» (Там же. С. 128).

880

Гузар О.В. Правописна система Галичини другої половини XIX – початку XX ст. Львів, 1994. С. 20–21.

881

Москаленко А.А. Питання графічної нормалізації української мови після Жовтня. Принципи організації правопису української мови після Жовтня // Москаленко А.А. Історія українського правопису (радянський період). Одеса, 1968. С. 9.

882

Цит. по: Пилипенко С. Odvertyj lyst do vsix, xto cikavyts’sja cijeju spravoju // Історія українського правопису. XVI–XX ст. Хрестоматія. Київ, 2004. С. 348–351; впервые напечатано в: Червоний шлях. 1923. № 6–7. С. 267–268.

883

См.: Johansen M. Пристосування латиниці до потреб української мови // Червоний шлях. 1923. № 9. С. 167–169.

884

Цит. по: Хвиля А. Викорінити, знищити націоналістичне коріння на мовному фронті // Українська мова у XX сторіччі… Київ, 2005. С. 123; впервые напечатано в: Більшовик України. 1933. № 7–8. С. 42–56.

885

О ходе конференции см.: Мусаев М.К. Белорусский язык // Опыт совершенствования алфавитов и орфографий языков народов СССР. М., 1982. С. 200–207.

886

«Дійсно заведення латинської абетки нині є фактом всіх тюркських народів СРСР. Правильно також, що латинська абетка значно спростила би український правопис, але автори тої пропозиції не зважили найголовніше того, що мілійони народів наших уже знають нашу звичайну абетку. Отже справа не в тому, щоб переучувати людей, що уже знають українську звичайну абетку на новий альфабет, а в тому, щоб яко можна скоріше навчити писати тих, що ніякої абетки не знають». Цит. по: Скрипник М. Підсумки правописної дискусії // Історія українського правопису XVI–XX століття. Хрестоматія. Київ, 2004. С. 422–423; впервые в: Вісти (Харків). 1927. 19 черв. № 137(2027). С. 2–3.

887

Цит. по: Скрипник М. Підсумки правописної дискусії. С. 418.

888

Постанова Народного комісара Освіти УСРР від 5-го вересня 1933 р. Про «Український правопис» // Українська мова у XX сторіччі: історія лінгвоциду / за ред. Л. Масенко. Київ, 2005. С. 108. Использовано издание: Український правопис. Харків, 1933. В 1933 г. были репрессированы члены Президиума орфографической комиссии А. Приходько и инициатор латинизации С. Пилипенко (А. Крымский и О. Синявский подверглись репрессиям несколько позже).

889

Хвиля А. До видання нового українського правопису // Українська мова у XX сторіччі: історія лінгвоциду / за ред. Л. Масенко. Київ, 2005. С. 108; использовано издание: Український правопис. Х., 1933.

890

«На этапе развитого социализма, закономерностью которого является взаимодействие языков социалистических наций при наличии языка межнационального общения, роль которого успешно выполняет русский язык, не учитывать данной ситуации при выработке правил правописания было бы неоправданно, тем более, что в орфографических системах белорусского и русского языков