Василий Бережной - Лабiринт (на украинском языке)

Една спаленiла, не могла й слова вимовити, тiльки закивала головою.

- То прошу до нас на ленч, - уклонився молодик, приклавши руку до грудей. - На все добре!

Коли вiн зник за вигином стiни, Кук-Соммерс уже не мiг стриматись:

- От банан! Щоб ти луснув iз своєю нумiзматикою!

- Заспокойся, любий, адже нам потрiбнi сьогочаснi грошi, хiба не так? Нема гроша - нема виграшу.

- Та воно-то так, тут я маю хiба що ключ вiд вулицi, - блискав очима Кук-Соммерс, - але ж ти, певне, перенервувала? Я з-за тебе теж... Влаштував погоню, телепень! Ех, не було бiля мене Няумуко...

До лекцiйної зали дiсталися завчасно. Ще майже нiкого не було, а на сидiннях лежали невеличкi аркушики,- як виявилось, анотацiя лекцiї, основнi тези. Джеймс мерщiй узяв одну, прочитав заголовок.

- Слухай, - прихилився до Едни, - це саме те, над чим б'ємося ми, а воно не дається в руки.

Дiвчина по-змовницькому моргнула:

- Зараз воно в твоїх руках!

На це Джеймс не без iронiї сказав:

- Побачимо, чи вдалося їм узяти невидимого бика за невидимi роги.

Пожадливим оком перебiгав рядок за рядком дрiбного шрифту. Навiть руку запустив у своє рiдке волосся, неначе сидiв не в чужому залi, а в себе за робочим столом. Оце так... Ого! Зафiксували триплет часточок, вiдповiдальний за слабку взаємодiю в ядрi, плюс гравiтони i хронотони! Молодому фiзику аж дух захопило, коли вiн усвiдомив, який матерiал потрапив до його рук. Це ж треба - в такий день!..

Люди поволi заповнювали залу, i Една вiдзначила про себе, що бiльшiсть - лiтнi чоловiки i жiнки, молодi було мало. Поглядала на вхiд, щоб не пропустити, коли з'явиться вчений, а його все не було. Прозвучав низький акорд, засвiтилась стiна-екран i з молочного туману вирiзнилась велетенська постать лектора, залунав посилений динамiками голос:

- Ледi i джентльмени...

Една штовхнула лiктем Джеймса i з подивом побачила, що очi його свiтяться несамовитiстю.

- Що тебе схвилювало? - прошепотiла на вухо.

Кук-Соммерс, мовчки облизавши пошерхлi губи, склав учетверо i сховав до кишенi анотацiю, перепитав:

- Що ти сказала?

- Та нiчого, потiм...

Екранний лектор спочатку розповiв про гiгантський Полярний Прискорювач, скорочено "ПП", який охоплює обидва магнiтнi полюси Землi.

- Тобi не набридли цi прискорювачi? - знову зашепотiла Една. - Що тут цiкавого?

Кук-Соммерс аж прицмокнув:

- Нашi прискорювачi - дитячi iграшки... їхнiй обкручує всю планету!

- В тобi прокинувся фiзик...

- А що? Недаремно мама... Ну, та не заважай.

Кук-Соммерс похапцем вихопив з кишенi ручку i записник: на екранi з'явилась формула слабкої взаємодiї. "У тезах нема, - подумав, - не зiвай, у закритий рот муха не залетить... Хоча б встигнути. Так, лектони, кварки... Змiнна функцiя хронотонiв? Оце та горошина, якої бракувало у нашому пирiжку! Так, перенесення взаємодiї... Стабiльнiсть атома..." Вiн аж упрiв, переписуючи довгi рядки знакiв, - боявся, що не встигне. Але встиг, тепер пружина однiєї з основних сил матiнки-природи була в його кишенi! Вони таки зафiксували, побачили своїми очима i триплет, i хронотони... От тобi й химери!

У головi Кук-Соммерса був сумбур, молодий фiзик нiяк не мiг зосередитись, якесь ошмаття думок миттєво з'являлось i так само миттєво зникало. Налягала втома. Виходячи, ледве переставляли ноги.

"Таки виколупали... А що я скажу? Докопався? Ну, звичайно, спрацювали гени. Батькiвськi. Мiзинчик у фiзицi нi мур-мур... Я маю лампу Аладдiна досить потерти i звiльнити джина. Ух, як здивуються! Статтю... нi, iнтерв'ю почну так: уявiмо надпотужний протонний синхротрон, в якому вiдбуватиметься зiткнення протонiв i антипротонiв... Можна буде спостерiгати не лише триплет, про що нашi теоретики вже говорили, а ще й хронотон. Саме хронотони вiдповiдальнi за стабiльнiсть протонiв i нейтронiв у ядрах атомiв. Он як! А мама зумiє заграти в сурми. Нагорода Нобеля - чому б i нi? Займуся кондитерським виробництвом - Мiзинчик пальчики облизуватиме! Заглядатиму в оце майбутнє - найновiшi рецепти... Хто може конкурувати?"

- Що з тобою? - Една смикнула його за рукав. - Чи ти оглух?

- Перепрошую, Мiзинчику, замислився... Та й важко якось, утомився страшенно.

- Я теж. На плечах наче мiшок з пiском... А он, бачиш, - кволо махнула рукою в кiнець тунелю, - якiсь зблиски...

- Щось, певне, сталося. - Кук-Соммерс хотiв наддати ходи, але не змiг, на ногах нiби важкi гирi висiли. - Це Няумуко... своїм лазером.

Коли вони причовгали, робот вимкнув блискавку i вiдступив убiк вiд отвору.

- Що трапилось, друже Няумуко? - через силу спитав Кук-Соммерс. Навiщо ти пустив у хiд лазера?

- Непередбачена обставина, - доповiв робот, - отвiр почало затягувати, довелось обтинати.

- Правильно вчинив, хвалю...

Джеймс пропустив Едну, допомiг їй перебратися через бар'єр. Нахилився, пiдiбрав два невеликi осколки.

- Вiзьми ж для аналiзу.

Една поклала гострi уламки в сумку, i всi троє, обминаючи непорушний прохiдницький комбайн, рушили по траншеї до пiдйомника. Тут, "на цьому боцi", їм одразу полегшало, вiдчули себе такими молодими, як i були насправдi, не пленталися, неначе старi, ступали пружно й сягнисто.

Сонце вже зайшло, лабiринт наповнювали сизуватi, але ще прозорi тiнi. Кук-Соммерс iшов, мовчки схиливши голову, Една теж не обзивалася, щоб не порушити його зосередженостi. У кабiнi пiдйомника вже чергував iнший лiфтер - м'ясисте обличчя, обрамлене густими бакенбардами, кашкет, насунутий на лоба, - цей, так само, як i його напарник, вмикаючи рубильника, з якоюсь пiдозрою зиркнув на робота.

Сiвши в машину, Кук-Соммерс одразу ж зв'язався з редакцiєю журналу "Нью саєнс". Робочий день скiнчився, кореспондента Патрика, звичайно, не було, але черговий дав його домашнiй телефон. Джеймс не рушив з мiсця, поки не зв'язався з ним i не домовився про зустрiч.

III.

- Няумуко, увiмкни телевiзор, - наказав Кук-Соммерс, поглянувши на годинника. Якраз мала початися програма "Новини науки i технiки".

Як тiльки замерехтiв екран i гарненька дикторка оголосила, що темою сьогоднiшньої передачi є "сенсацiйне вiдкриття молодого фiзика-ядерника Кук-Соммерса", Джеймс почав обдзвонювати друзiв i знайомих:

- Телевiзiю дивишся? Вмикай сьомий канал!

- Передають новини науки - може, поцiкавишся?

- Швидше вмикай сьомий канал - сенсацiя!

Сповiстив i мамi:

- Мерщiй до телевiзора - почуєш i побачиш те, про що мрiяла!

Мадам Кук-Соммерс тiльки й встигла прошепотiти: "Таки спрацювали гени..."

Тим часом екранна красуня просторiкувала, як було непросто добитися iнтерв'ю в нащадка Нобелiвського лауреата i яку велику люб'язнiсть виявив кореспондент журналу "Нью саєнс", записавши бесiду з ученим не лише на магнiтофонну, а й на вiдеострiчку.

Джеймс нетерпляче кружляв по лабораторiї. Кортiло, щоб швидше вибухнула сенсацiйна бомба, ну та нiчого, нехай теревенить. Зрештою, вся ця вода - на його млин. Вiн таки теоретик, бiс його мамi! Те, що вiн вивiдав у тому... е-е... Барбiкен-центрi, пройшло через його мозок, всоталося... I хто ж наважиться... Та и те сказати: хiба ж це погано вихопити добре пiдсмажений каштан?