Владимир Бабула - Планета трьох сонць (Сигнали з всесвiту - 2) (на украинском языке)

- Це не повинно нас дивувати, -зiтхнула Молодiнова. - Апарати при всiй своїй досконалостi змушенi вести спостереження з дуже великої вiдстанi i тiльки на однiй пiвкулi. Нiчого не вдiєш, - звернулась вона до Северсона, доведеться-таки вам з Аленою вирушити в дорогу, щоб встановити автоматичнi метеостанцiї по всiй планетi.

- План подорожi в мене вже готовий, можемо вилiтати хоч зараз,сказала Свозилова, розгортаючи на столi велику карту обох пiвкуль планети. - Оце й є маршрут польоту, - пройшлась вона пальцем по червонiй лiнiї, яка складною кривою перетинала всi континенти. - Отак можна в найкоротший строк оглянути бiльшу частину Кварти.

- Добре продумано! - похвалив Навратiл. - Але не забувайте, що ми виготовили карту на "Променi", вона дуже неточна. Мiсця посадок, якi ви так старанно позначили червоними цяточками, вам, мабуть, доведеться часто мiняти. Проте iнакше й бути не може, коли людина вирушає в незнанi краї. Зайвим буде, звiсно, й нагадувати, що обережнiсть нiколи не завадить.

- А коли будете давати назву незнайомим морям, гiрським пасмам чи островам, не забудьте й про мене! - засмiявся Фратев. - Так, примiром, острiв у Срiбному океанi менi надзвичайно сподобався б.

- Я б вашим iменем назвала оцю затоку в центрi Нової Європи. В неї такий самiсiнький, як i у вас, вiчно неспокiйний характер! - пожартувала Алена.

***

Вранцi шiстнадцятого травня Северсон у супроводi Алени Свозилової вирушив у подорож навколо незнаної планети. "Стрiла" одразу ж покинула рiку Надiю i закружляла над Протокою зустрiчi, де експедицiя вперше приземлилась на Квартi.

Небо на пiвнiчному заходi було затягнуте важкими хмарами. Лiниво повзли вони над обрiєм, i в їхнiй темнiй навалi час од часу виблискувало багряне полум'я вулканiчних вибухiв.

- Два мiсяцi тому тут з'явились першi кратери вулканiв, а сьогоднi над узбережжям уже височать могутнi пасма гiр! - Алена поклала бiнокль i посмiхнулась. - Якщо так швидко змiнюється вся поверхня Кварти, свою карту ми можемо здати до музею.

Лiтак залишив протоку i опинився над великим пiвостровом сусiднього континенту, який на картi був позначений як Геозiя - на честь рiдної Землi.

Густi прибережнi джунглi незабаром змiнила мертва пустеля з бiлiсiньким пiском. З обох бокiв її обступала горбиста рiвнина, яка поступово переходила в безмежний степ.

- Печальний край... Ще щастя, що його за мене спостерiгають кiнокамери, - стомлено сказала Алена i поринула у вивчення карти.

- Здається, на обрiї з'явились лiси, - вiдiрвав Северсон вiд думок свою супутницю. Вона пiднесла до очей бiнокль i кивнула:

- Твоя правда. Долиною тече якась рiчка, а за нею починаються джунглi... А постривай-но... Поверни трохи лiворуч, я щось помiтила... вигукнула вона здивовано.

"Стрiла" нахилилась на лiве крило i попрямувала до великого колiна невiдомої рiки.

- Це надзвичайно! Поглянь, будови! - Алена подала Северсоновi бiнокль.

- Сядемо на рiчку? - запитав вiн. - Ти розумiєш, що це означає?! Ми виявили житла цивiлiзованих квартян. Я навiть побачив одного недалеко вiд чудних спiральних конструкцiй...

Алена вихопила в нього бiнокль:

- Двоє! Я бачу двох! - вигукнула вона радiсно. - Пiднiмись вище, вони бояться нас i сховаються у пiрамiдах, чи що воно там у них.

- Може сiсти все-таки на рiчку? - повторив своє запитання Северсон. Ти не боїшся, що нас обстрiляють, як ворожий лiтак?

- Ти гадаєш? - злякано глянула на нього Алена. - Про це я досi не думала... Хвилинку, я пораджусь з Навратiлом...

Навратiл сприйняв повiдомлення про невiдоме селище радiсно. Але вiн був проти приземлення:

- Ви не знаєте нi квартян, нi глибини рiчки. Самi туди не спускайтесь. Вирушимо до них пiсля вашого повернення. Може, виявите дорогою i великi сучаснi мiста.

"Стрiла" знову пiднялась у височiнь i попрямувала на пiвдень, до високого гiрського пасма.

Алена дбайливо нанесла на карту перше селище квартян, потiм витягла з кiнокамери автоматично проявленi знiмки i почала мрiйно розглядати чуднi будови з складними конструкцiями.

- Знаєш, з чого я найбiльше тiшуся? - сказала вона за хвилину. - З того, що нашi сусiди дуже схожi на нас, людей... Навiть пiд лупою вони на цих знiмках дуже маленькi, але все одно можна добре розрiзнити, що вони мають голову, двi ноги й двi руки, як i ми...

Алена й гадки не мала, що то були зовсiм не квартяни, а Краус та Мак-Гардi.

Роздiл XVI

У таємничому

селищi

Понад два тижнi злочинцi жили в лiтаку, який стояв на якорi в ущелинi пiд каскадом застиглої лави. Аби згайнувати час, вигадували найрiзноманiтнiшi iгри, розважались стрiльбою в ящерiв та скигливих довгоногих птахiв у сусiдньому болотi. Вони безтурботно вiдкривали одну по однiй банки з консервами, не обмежуючи себе аж нiяк.

Однак незабаром Краус помiтив, що їхнi запаси швидко вичерпуються.

- Вiзьмiться за розум, молодi люди, та йдiть на розшуки мiсцевих джерел харчування! - сказав вiн рiшуче. - Ми вже набайдикувались по самiсiньку зав'язку. Спочатку поцiкавимось плодами. З бананiв суджу, що, безперечно, ми знайдемо ще якiсь придатнi для їжi сорти. Потiм випробуємо м'ясо тутешнiх птахiв...

- Фе! - перебив його Мак-Гардi. - Такого страховища я б i в рот не взяв!

- ...А краще помер би з голоду! - iронiчно закiнчив Краус. - Може, ще радiтимеш, коли тобi лишиться хоч це.

Вирiшили спочатку зазирнути глибше в гори.

На превелику радiсть, бiля пiднiжжя першої ж височезної стрiмкоспадної гори вони виявили маленьке озеро, облямоване буйною рослиннiстю. Йдучи понад струмком, що в'юнився через пралiс, вони опинилися скоро в мальовничiй долинi, яка розступалась у неозору рiвнину.

- Справжнiй рай! Нiчого кращого ми не могли б навiть i бажати! вихваляв мiсцевiсть Грубер. - I ящерiв нiби немає!

Повертаючись з цiєї екскурсiї, вони назбирали повнi сумки найдивовижнiших плодiв. Пророблений Мак-Гардi хiмiчний аналiз показав, що з усiєї кiлькостi видiв принаймнi п'ять можна вважати нешкiдливими для людини. Вони мiстили в собi майже тi ж самi речовини, що i їстiвнi плоди Землi.

Аналiз аналiзом, проте нiкому не хотiлось починати небезпечний експеримент.

- Хай спробує Краус, адже вiн має досвiд з бананами! - єхидно запропонував Грубер.

- Я ж не ти! - змiряв його Краус зневажливим поглядом. - Але хтось повинен почати, бо iнакше сидiтимемо отак до вечора. Хай вирiшить жеребок!

Кидали, кидали жеребок, аж поки посварились. Кожен твердив, що його обдурили.

- Боягузи! - презирливо махнув рукою Краус i обережно вiдкусив шматочок сизо-блакитної ягоди. - Солодка i дуже приємна! - кинув вiн спокiйно i швидко проковтнув її всю.

Мак-Гардi з Грубером напружено чекали, що йому буде, але експеримент минув добре. Втiкачi з апетитом поласували чудовими фруктами.

Ще того ж дня перемiстили "Ластiвку" до виявленого маленького озерця та припнули її тросами до стовбурiв могутнiх дерев, якi своїми розлогими кронами чудово захищали лiтак вiд цiкавих поглядiв небажаних вiдвiдувачiв з повiтря.