Александр Афанасьев - Народные русские сказки. Том 1
Начал он ходить по подземельному царству, набрел на избушку, взошел туда — в избушке сидит дочь бабы-яги да ковер вышивает. Увидала гостя и вскрикнула: «Ах, Сосна-богатырь! Сейчас моя матушка придет; куда тебя спрятать от нее?» Взяла оборотила его в булавку и воткнула в пяльцы. Приходит баба-яга и спрашивает: «Кто у тебя в избе?» — «Никого, матушка!» — «Что же русским духом пахнет?» Кинулась искать, искала-искала, никого не нашла. Как только баба-яга ушла, красная де'вица бросила булавочку об пол — из булавочки явился Сосна-богатырь; повела его в чулан, в том чулане два кувшина стоят: в синем — сильная вода, в белом — бессильная. «Когда будешь с матушкой драться, выскочи скорей в двери да в чулан, выпей всю воду из синего кувшина и перелей в него из белого».
Только успела это рассказать, как прибегает баба-яга и хочет в богатыря вцепиться. «Постой, матушка! — говорит ей дочь. — Сделай прежде уговор: если он тебя сшибет, пускай даст тебе дух перевести; а если ты его сшибешь, тогда ему просить отдыху». Сосна-богатырь и баба-яга сделали такой уговор и бросились друг на друга; яга-баба ударила его о'б пол. Красная де'вица сейчас закричала: «Матушка! Дай ему отдохнуть». Сосна-богатырь побежал в чулан, выпил из синего кувшина всю воду, перелил в него из белого, воротился в избу, ухватил бабу-ягу и ударил о'б пол. «Дай дух перевести!» — закричала старуха, вскочила, побежала в чулан и напилась бессильной воды. Стали они опять драться; Сосна-богатырь ударил ее так сильно, что до смерти убил; положил мертвую на огонь, сжег и развеял пепел по ветру. Потом взял он красную де'вицу, посадил в сетки и затряс ремнем; богатыри Дугиня, Горыня да Усыня тотчас ее вытащили, опустили опять канат, подняли Сосну-богатыря до половины и оборвали ремень. (Сосна-богатырь упал; его выносит на Русь огромная птица, он женится на дочери бабы-яги, а богатыри, его товарищи, с испугу разбегаются в разные чужедальние земли.)
Надзей папов унук
1
Как не в каким чарстви, не в каким государстви, как жив2 поп, поп удов3 , и как была у евтаго папа доц яго радная. Ета, братиц ты, как ён бярёг яе, и как ён ни ездить куды у приход, ён завсягды' вязець ей гастинцыки: що евта прихожани знаюць, що ёсь у нашаго папа доц и надабиць ей как-нибудь гастинцыка паслаць. И паехав ён у приход — верст за двенадцать дзеревня, ну, ета ён з прицастям паехав, и там ён прицастив цалавека; ну, ладна, и прибярягли4 яго воцинна5 харашо. Ну, ён и забыв, щобы гастинца доцки дали, ну, ён и сев з евтим и паехав дамов.
И едзиць ён па дароги, и гариць цалавеццая галава на дароги, и уся6 згарела, только попил7 ядин астае'тцы. Ён было праехав, патом и уздумав: «Ще ж я праехав? Видзь цалвеццая галава гариць, дай я вазьму, у карман евтат папялок улажу', связу дамов и пагрябу». Ну, узял ён у карман яго и усыпав, сев на' лошадзь апяць и паехав дамов. Ну, прияжджаиць к двару, и сувстрикаиць8 яго до'цка, з лошадзи знимаиць яго; у яго забалела галава, ви'дна з ветру, и яна спаць яго палажила на пярину. Ну, патом яна уздумала ета: «Ах, бацюшка ж мой нябось гастинца привёз!» Яна и цап9 у карман; евтат жи папялок абаратився ларцыкам. Ну, ета яна выхвацила етат ларцык и кажиць10 : «Ну, ларцык! Харашо; а ня знаю, как яго атлажиць»11 . Ну, вот яна выхвацила и лизнула яго и забяреминила. Хто носиць па нядзелям, а яна па цасам; дайшло да таго уремя12 , що радзиць, и радзи'ла; ну, сийцас патом яго и ахрисцили, нарекли имя Надзей, папов унук.
Патом став росць етат маладзениц13 ; хто расцець па гадам, а ён па цасам; шесць14 нядзель концылась — на вуличу к рябятам шулугу15 ганяць пайшов. Вдариць ён па шулуге, шулуга ляциць, тольки звижжить; каму вдариць у нагу — нага проц, каму вдариць у руку — так рука проц, каму у галаву — галава проц. Ета атцы евтих дзяцей и приходзяць к свящельнику етаму, и приходзяць к свящельнику з прозьбай: «Бацюшка! Ни пущайце свайго унука на вуличу гуляць к ребятам, больна16 много ён шкоды17 дзелаець». Каторый гаво'риць — майму галаву' адарвав, друге'й гаво'риць — майму руку адарвав; ни пущайце, гаво'рюць, бацюшка, как можна.
Ну харашо, мог ён вуздержаць яго до самаго лета; ён вырас парядашнай, и гаво'риць ён: «Ну, дзедушка любезнай, що ж мы будзим дзелаць-рабатаць?» Дрянно18 дзед яго узрадовався и гаво'риць: «Доц мая любезная! Слава табе госпадзи! — гаво'риць. — Дав бог наследницка како'га; бог паслав! И каке'й хлапатнэй!19 Що я буду з ним дзелаць? Ну, станим рабатаць. По'йдзим, — гаво'риць, — унуцык мой, ляда20 вывалим». — «По'йдзим, дзедушка!»
И зайшли яны у бало'та, и выбрали яны места такоя припадобная21 . Дзед став нацынаць ель валиць, ён (внук) гаво'риць: «Дзедушка, ты ня поцынай, меня бласлави». — «Ну, — гаво'риць дзедушка, — унуцык, бог цябе блаславиць!» Ён сийцас как на'цав, как по'цав да как став валиць, адна лес трящиць; так сякане'ць з яднаго' бока тапаром, с друго'го дзерива паляцела. Да двенадцатага цасу ён вывалив палтары дясацины ляда. Дзед кажиць: «Ну'жна сечь ме'льця22 да жечь». А ён гаво'риць: «Дзедушка, мы и так груддё23 складзём».
У три дня ета ляда паспела сеяць. Узя'ли яны з дзедам и пасеяли, да врадзився ж авёс, так етакай авёс нисказа'нной. Ну, павадзився в евтат авёс мядзведзь. Пасматрев поп, схадимши, ляда — много зъедзина авса. Приходзиць ён дамов, спрашиваиць унук: «Що, дзедушка, ти какаво наша ляда?» — «Дрянно', унуцык, харашо, тольки ж повадзилась какая-то дзикая лошадзь, дрянно' ись24 и многа зъяну здзелала». — «Как так, дзедушка, скольки трудився я, а яна, евтакая шельма, скольки зъяну надзелала!
Пайду пакаравулю. Пайщи-тка мне кольки ни на ёсь пяноцки»25 . Сев ён, звив аброць26 , паабедав, в лес пайшов. Приходзиць ён в ляда, и вдивився ён, удал добрай моладзиц: «Ах, бог мой, кольки шкоды здзелала, цирпець нивазможна!» — и сев ён сиред ляда на пни. Ну, и сидзиць: патом сийцас мядзведзь и'дзиць з лесу, и пряма у авёс, и взнявся27 и паёнс28 авёс смуниць29 . Ён, добрай моладзиц, и вдивився: «Що ж евта за дива, я евтаких лашадзей не видывав; що б ета за аказия такая, как яна авёс кастиць»30 .
Ета падходзиць ён — мядзведзь — к няму близка, к самому ка пню. Мядзведзь е'тага и ни внываиць31 , що цалавек стаиць; ён думаиць, що ета пень стаиць, и падходзиць к няму близка. Ён сийцас са пня, и цап яго за ву'ши, и схватив; ета схватив и притиснув к зямли яго. Мядзведзь думаиць: що таке'й, и хацев паправитца; ну вуж по'зна ён яму и папя'сца32 ня дав, узяв яго етай аброттю забратав33 и дамо'в повёв. И вёв ён яго дамо'в, мядзвездь какоя дзерива захвациць — з корним вароциць. Ну, и привёв ён яго дамо'в, привязав сиред двара к сталбу и приходзиць у вызбу. «Ну ты, госпадзи, — гаво'риць, — какая лошадзь, дзедушка, разъелась! Как я умарився, тянумши яе дамо'в!» Дзед вышав на двор и вжахнувся34 . «Пасматри-тка, — гаво'риць, — доц мая любезная, що твой сынок, а мой унуцык здзелав» — и кольки время дзивавилися яны. Ён ‹внук› гаво'риць: «Ни дзивуйцися, а гаво'рьти, що мы над етай лошаддю дзелаць будзим, как яна сильна дужа, и що на ёй рабатаць?» — «Вази, — кажиць дзед, — унуцык, дро'вы».
Взяв ён етага мядзведзя и запрёг яго у цялегу, и панёс ён вазиць дро'вы на мядзведзю, и у три дня усе цыста35 загрузив, абклав кругом усё сяление. Етим прицетникам ни выйци, ни выихаць; усё загрузив цыста! И приходзяць ети прицетники к етаму свящельнику и гаво'рюць: «Дзе хоцьте дзеньте яго, щоб ён ня быв; що ж ета за аказия, що у три дни усё сяло загрузив, ни выйци, ни выихаць никак нивазможна». — «Ах, доц мая, — гаво'риць дзед, — що мы будзим дзелаць! Жалка табе сына, а мне унука; ну ж по'шлим яго, куды хош ён — туды и ступай!» Ну, призываиць ён к сабе унука и гаво'риць: «Ну, унук мой любезнай, приходзяць прицетники з прозьбай; жалка мне цибе а ступай ты, унуцык, куда ты уздумав, на все цатыри стораны». — «Эх, дзедушка мой любезнай! Вы б давно и сказали мне евта, я и пашов бы, никольки ня медлимши. Матушка мая любезная! Спяки мне каравашицку»36 . Маць яго спякла яму каравашицку, улажила у хатомацку37 .
Вставав ён ранёшинька, вмывався бялёшинька. Узяв ён евту хатомацку, надзев яе на плецы, блаславився: «Матушка мая любезная и дзедушка мой радзимай, блаславице на пуць, на дарогу». Памалився ён богу и пашов, и вышав ён у цыста поля, и наставив38 ён ни пуцём, ни дарогай, и наставив ён ляса'м дрямуцым, грязям тапу'цым, и ишов ён семь дён без полдён, рот на апашку и язык наатмашку; вышав ён у тридзевятую землю, у тридзесятая чарства, и выходзиць ён у цыстая поля, у крутые горы, — и гуляиць Гарыня-багатырь и горы капком39 капаиць. Приходзиць Надзей, папов унук, к няму и гаво'риць: «Бог помаць, Гарыня-багатырь! Куды какая в цибе сила нязметная. Как ты, — гаво'риць, — гарам капаишь, как шулугу?» А ён гаво'риць яму: «Эх, — гаво'риць, — удал моладзиц! Ни вдивляйся ты маей сили. В тридзевятай земли, у тридзесятам чарстви, — гаво'риць, — как ёсь Надзей, папов унук, так у таго ня евтакая сила! Как привёв ён мядзведзя з лесу, да на мядзведзи усё цысто сяло загрузив. Яго, — гаво'риць, — во'ран кастёв ни заносиць, добрай маладой конь ни завозиць!» А ён гаво'риць: «Ах, брат Гарыня-багатырь! Ни во'ран кости заносиць, а сам добрай моладзиц заходзиць». А ён гаво'риць: «Ах, брат, тык евта ты Надзей, папов унук! Вазьми, брат, мяне у мяньшие братья». Ён яго и узяв, и яны многа хадзили, и многа багатырёв пабядзили, и многа гарадов захвацили; патом яны пажанились и багата жили.
Откройте для себя мир чтения на siteknig.com - месте, где каждая книга оживает прямо в браузере. Здесь вас уже ждёт произведение Александр Афанасьев - Народные русские сказки. Том 1, относящееся к жанру Древнерусская литература. Никаких регистраций, никаких преград - только вы и история, доступная в полном формате. Наш литературный портал создан для тех, кто любит комфорт: хотите читать с телефона - пожалуйста; предпочитаете ноутбук - идеально! Все книги открываются моментально и представлены полностью, без сокращений и скрытых страниц. Каталог жанров поможет вам быстро найти что-то по настроению: увлекательный роман, динамичное фэнтези, глубокую классику или лёгкое чтение перед сном. Мы ежедневно расширяем библиотеку, добавляя новые произведения, чтобы вам всегда было что открыть "на потом". Сегодня на siteknig.com доступно более 200000 книг - и каждая готова стать вашей новой любимой. Просто выбирайте, открывайте и наслаждайтесь чтением там, где вам удобно.


