`
Читать книги » Книги » Старинная литература » Древнерусская литература » Александр Афанасьев - Народные русские сказки. Том 1

Александр Афанасьев - Народные русские сказки. Том 1

1 ... 55 56 57 58 59 ... 113 ВПЕРЕД
Перейти на страницу:

У трэці раз тож паўночно ідуць яны к каліноваму масту' і к огненной рэке; ўдруг падходзіць к ім дзевяціглавы змей. Сейчас конь заржаў, сокаў защабетаў, а хорт заскімліў. Змей каня ў лоб: «Ты, чортаво стерво, не ржы, ты, сокаў, не щабечы, а ты, хорт, не скімлі! Бо тут есць Пакацігарошак. А ну, вылазь, Пакацігарошак! Лібо будзем біцца, лібо міріцца». Пакацігарошак гаворыць: «Ні за тым добры маладзец ходзіць, штобы міріцца, толькі за тым, штобы біцца!» І сталі яны стражацсь, і збілі багатыры восім галоў, дзевятая зосталася.

Пакацігарошак гаворыць: «Дай-ка аддыхнем, нечыстая сіла!» Яна гаворыць: «Аддыхай — не аддыхай, а са мною не свладзееш; ты і братоў маіх пабедзіў абманом, не сілаю». Пакацігарошак ні столькі ваюець, как думаець, як бы змея абмануць; адначэ і здумал, і гаворыць: «Да шчэ вашага брата многа есці іззаді — ўсех прыбяру!» Удруг яна аглянулася, а ён і дзевятаю галаву зняў, павырезываў языкі, палажыў сабе ў карман, а тулобіще ў огненную рэку бросіў. Прыходзяць яны к цару. Цар гаворыць: «Благодару вас, сільнамагущы багатыры! Жывице сабе з богом і з радосцю і смеласцю і бярыця, сколькі вам нужна, золота, сярэбра і бумажнай манеты».

После сёго ўсе тры змеіные жаны сашліся ў адно место і ўкладываюць между сабою савет42 . «Адкудава яны ўзялісь, што нашых мужоў пабілі? Ну, жэнщыны мы не будзем, еслі не звядём іх з свету!» То меньшая гаворыць: «Ну, сястрыцы! Пайдзем мы па бальшой дарозе, куда яны будуць ідці. Я зраблюся прыкраснаю койкаю, і яны, ўтаміўшыся, як сядуць на койке, то ўсем трём будзе смерць!» А другая гаворыць к ёй: «Кады ты ім нічаго не зробіш, то я зраблюся яблынькаю над бальшою дарогаю, і як стануць яны ка мне падходзіць — во'зьме іх прыятны запах, а як папробуюць тых яблак, то ўсем будзе смерць!»

Вот пад’язджаюць багатыры к прыкраснай койке; Пакацігарошак махнуў по ней наўхрест саблею — дак і палілася кроў! Пад’язджаюць яны к яблыньке. «Брат Пакацігарошак, дай-ка з’едім па яблычку», — гавораць багатыры, а ён кажэ: «Кады можна, браццы, так з’едім, а кады неможна, так дальш паедзім». Выймая ён саблю і махнуў яблыньку наўхрест, і палілася ўдруг кроў. Паспешаець за імі трэцяя змея і пусціла сваю пасць ад землі да неба. Відзіць Пакацігарошак, што ім каратко прыходзіцца; как спасцісь? Аглядаецца ён і увидаў, што яна на яго напіраець, і бросіў ёй тры кані ў рот. Паляцела змея да сіня мора ваду піці, а яны ўшлі дальш.

Наганяець яна абратно; відзіць ён, што яна блізко, і бросіў ёй ў рот тры сокалы. Апяць змея до сіняго мора паляцела ваду піць, а яны ўшлі дальш. Аглядываецца Пакацігарошак, змея апяць яго наганяець, і відзіць ён сваю неустойку, ўзяў да бросіў ей тры хорты ў рот.

Апяць яна да сіняго мора паляцела ваду піць; пакудава напілась, яны шчэ дальше ўшлі. Аглядываецца ён і візіць, што апяць яна даганяець; Пакацігарошак, узяўшы абоіх таварыщей, і ўбросіў ў рот. Змея паляцела да сіняго мора ваду піць, а ён дальш. Даганяець яна апяць; ён аглядываецца, відзіць, што недалеко, і гаворыць: «Госпаді, сахрані мяне і спасі маю душу!» І відзіць ён уперед сабе жалезны завод, і ўпадаець43 у гэту кузніцу. Кузнецы гавораць да яго: «Што, чужостранны чалавек, так абрабеў?» — «Пачтеннейшые гаспада! Сахраніце мяне ад нечыстай сілы і спасіце маю душу». Яны, ўзяўше, кузню заперлі наглухо. «Аддайце маё!» — гаворыць змея. Вот кузнецы гавораць ёй: «Праліжы жалезны дзверы, а мы яго табе на язык паложым».

Яна пралізала дзверы і язык ў средзіну ўсадзіла. Кузнецы ўзялі ўтраіх гарачымі клещамі за язык і гавораць: «Ступай, чужостранны чалавек! Што хочеш, з нею рабі». Ён выходзіць на двор і давай змею біць, і пабіў на ёй шкуру да касцей, а косці да мазгоў, і ўзяў яну з усем тулобіщом закапаў на сем сажон глубіны. Вод ён і цяпер жывець, да клочче жуёць, а мы хлеб, бо ў яго нет! І я там быў, мед-віно піў; па барадзе цякло, а ў губе ня было.

Иван Попялов

Жил сабе дед да баба, и было у них три сына': два разумных, а третий дурень — по имяни Иван, по прозванию По'пялов. Ён двенадцать лет ляжав у по'пяле1 , вопасля' таго встав из по'пялу и як стряхнувся, дак из яго злятело шесть пудов по'пялу. В том царстве, где жив Иван, не было дня, а всё ночь; ета зрабив змей. Во Иван и абазва'вся, штоб истра'бить етаго змея, да и ка'жа свайму батьку: «Тату! Зраби мини куцабу'2 в пять пудов». Узявши тую куцабу', ён пашо'в на по'ля и кинув яе' угару'3 и пашо'в дамо'в. На дру'гий день пришо'в Иван на по'ля, на то'я ме'ста, где падкинув куцабу', наста'вив лоб — як лятить тая куцаба', як уда'ря яго в лоб, да и разбилась надво'я.

Иван пришо'в дамов да и ка'жа свайму батьку: «Тату! Зраби мини другую куцабу' в десять пудов». Узявши тую куцабу', Иван пашо'в на по'ля да и кинув яе' угару': лятела тая куцаба' три дни и три ночи. На четвертый день пашо'в Иван на то'я ме'ста — як лятить тая куцаба'; ён наста'вив калено, и тая куцаба' разбилась на три части. По'пялов, пришо'вши дамо'в, загада'в4 батьку зрабить третью куцабу' у пятнадцать пудов. Узяв тую куцабу', пришов на по'ля и падкинув яе' угару': лятела тая куцаба' шесть дней. На сёмый день Иван пашо'в на то'я ме'ста; лятить тая куцаба', як уда'рицца аб лоб Иванав, дак аж лоб падався. Во ён ка'жа: «Ета куцаба' издержа змея!»

Во, сабравшись, Иван паехав с брата'ми пабивать таго змея. Едя ён да едя, аж стаить хатка на куриной ножке, а в той хатце живе' змей. Яны та'матка5 астанавились. Иван павесив сваи рукавицы да ка'жа брата'м: «Як из маих рукавиц патяче' кровь, дак прибега'йте ка мне на по'мачь». Сказавши ета, Иван пашо'в у хату и сев пад масто'м6 — аж едя змей на трёх галава'х: конь, спаткну'вся, сабака завыла, сокол затвеле'в7 . Змей гаво'ря: «Чаго ты, конь, спаткну'вся, сабака завыла, сокол затвеле'в?» — «Якжа мини не спатыкацца, — ка'жа конь, — кали пад масто'м сядить Иван По'пялов». Во' змей и ка'жа: «Выхади-ка суда', Иванушка! Памеряем с табою силы». Ён выхо'дя, и стали яны бицца. Иван пабив таго змея да и сев изно'ва пад мост.

Едя другий змей на шести галавах; ён и таго змея пабив — аж е'дя третий на двенадцати галавах. Ён и с тым став бицца и збив яму девять галов: не стало у змея силы. Глядять яны — аж лятить во'ран и кричить: «Кровь! Кровь!» Змей и ка'жа таму во'рану: «Ляти да маей жо'нки; яна заесть Ивана По'пялова». А ён ка'жа: «Ляти к маим брата'м; як яны приедуть, мы етаго змея убьем и тябе мяса аставим». Во'ран паслу'хав Ивана, палятев к яго брата'м да и став ка'ркать над их галавами. Браты' праснулись и, пачувши во'ранав крик, пабегли на по'мачь к брату; убили таго змея, взяли зме'еву галаву', и, пришо'вши к яго хате, яны разламили галаву' — и став белый свет па всяму царству.

Пабивши змея, Иван По'пялов с брата'ми пае'хав дамо'в и забыв взять рукавицы; вяле'в брата'м падаждать яго, а сам вярнувся за рукавицами. Як падъехав к ха'те и хатев взять рукавицы, глядить — аж там змеиха и змее'вы дочки' размавля'ють8 праме'ж сабою. Ён зрабився като'м да и став курня'вкать9 пад дверями. Яны пустили яго у хату. Ён, выслухавши всё, што яны гаварили, ухватив рукавицы и пабег. Прибегши к брата'м, сев на каня; во яны и паехали. Едуть яны да едуть; во пред ими зелёный луг, а на том лугу падушки шавко'вые. Во братья и кажуть: «Папасём ту'точка10 каней и сами аддышем»11 . Иван ка'жа: «Пасто'йтя, братцы!» — да, узявши куцабу', ударив па падушкам; из тых падушак патякла кровь.

Во яны паехали дальше. Едуть, едуть — аж стаить ябланька, и на той ябланьке залатые и сребряные яблачки. Во братья и кажуть: «Давайтя зъедим па яблачку». Иван гаво'ря: «Пастойтя, братцы! Я папробую», — и, узявши куцабу', ударив па той яблане; из яе' патякла кровь. Яны и паехали дальше. Едуть яны да едуть, во пред ими крыница12 . Братья и кажуть: «Напьёмся вады». А Иван По'пялов и гаво'ря: «Стойте, братцы!» Узявши куцабу', ён ударив па крынице, и из той вады зрабилася кровь. Луг, шавко'вые падушки, ябланя и крыница — ета всё были дочки' зме'евы.

Пабивши зме'евых до'чак, Иван По'пялов паехав с брата'ми дамо'в — аж лятить за ими змеиха, раззявила рот ад неба да земли и хатела Ивана праглинуть13 , Иван и браты' яго кинули ей три пуды соли. Яна праглину'ла тую соль, падумавши, што то Иван По'пялов, а дале як рассмакавала14 тую соль и убачила15 , што ета не Иван, пабегла знова вслед.

Во ён бача, што беда, як припустив каня да и схава'вся16 у кузню к Кузьме и Демьяну за двенадцать дверей. Змеиха прилятела да и ка'жа Кузьме и Демьяну: «Адда'йтя мини Ивана По'пялова!» А яны кажуть: «Пралижи языком двенадцать дверей да и бери!» Змеиха зачала лизать двери; а яны разагрели железные щипцы, и як только яна прасу'нула язык у кузню — яны ухватили яе' за язык и начали бить малата'ми. Убивши змеиху, спалили и по'пял па ветру рассыпали, а сами паехали дамо'в; стали жить да паживать, гулять да пиравать, мед да вино папивать. И я там быв, вино пив, и в роте не было', а па бараде только тякло.

Буря-богатырь Иван коровий сын

В некотором царстве, в некотором государстве жил-был король со своей королевою; не имели они детей, а жили вместе годов до десяти, так что король послал по всем царям, по всем городам, по всем народам — по чернети1 : кто бы мог полечить, чтоб королева забеременела? Съехались князья и бояры, богатые купцы и крестьяне; король накормил их досыта, напоил всех допьяна и начал выспрашивать. Никто не знает, не ведает, никто не берется сказать, от чего б королева могла плод понести; только взялся крестьянский сын. Король вынимает и дает ему полну' горсть червонцев и назначает сроку три дня.

1 ... 55 56 57 58 59 ... 113 ВПЕРЕД
Перейти на страницу:

Откройте для себя мир чтения на siteknig.com - месте, где каждая книга оживает прямо в браузере. Здесь вас уже ждёт произведение Александр Афанасьев - Народные русские сказки. Том 1, относящееся к жанру Древнерусская литература. Никаких регистраций, никаких преград - только вы и история, доступная в полном формате. Наш литературный портал создан для тех, кто любит комфорт: хотите читать с телефона - пожалуйста; предпочитаете ноутбук - идеально! Все книги открываются моментально и представлены полностью, без сокращений и скрытых страниц. Каталог жанров поможет вам быстро найти что-то по настроению: увлекательный роман, динамичное фэнтези, глубокую классику или лёгкое чтение перед сном. Мы ежедневно расширяем библиотеку, добавляя новые произведения, чтобы вам всегда было что открыть "на потом". Сегодня на siteknig.com доступно более 200000 книг - и каждая готова стать вашей новой любимой. Просто выбирайте, открывайте и наслаждайтесь чтением там, где вам удобно.

Комментарии (0)