Євген Гуцало - Голодомор
Читать книгу Євген Гуцало - Голодомор, Євген Гуцало . Жанр: Историческая проза.
Название: Голодомор
Автор: Євген Гуцало
ISBN: нет данных
Год: -
Дата добавления: 7 февраль 2019
Количество просмотров: 232
(18+) Внимание! Книга может содержать контент только для совершеннолетних. Для несовершеннолетних просмотр данного контента СТРОГО ЗАПРЕЩЕН! Если в книге присутствует наличие пропаганды ЛГБТ и другого, запрещенного контента - просьба написать на почту для удаления материала.
Голодомор читать книгу онлайн
Голодомор - читать онлайн , автор Євген Гуцало
Повість „Голодомор” (1990) українського письменника Євгена Гуцало (1937-1995) розповідає про ті трагічні сторінки історії Українського Народу, які в радянські часи приховували навмисно. Сюжетна проекція трагедії голоду визначила картини 1932-1933 рр. Об'єктивне бачення тогочасної дійсності спонукало письменника відмовитися від однолінійно послідовного нанизування подій. Зображення загальної катастрофічності людського життя будується на руйнівному - заданому “згори” втручанні репресивної машини у долі персонажів. Незважаючи на те, що чимало з них виконують другорядну чи й епізодичну функцію, кожен із них перебуває у ідейно-тематичній залежності з іншими, як і протагоністами.У пам'яті українських селян назавжди викарбувалися страшні картини голодомору 1933 року, людське життя в ті часи перетворилося на пекло. Досі в селянські сни приходять похмурі тіні померлих, досі болить душа, що звідала нелюдське горе. А в той час, коли вимирало українське село, більшовики заявляли про розквіт соціалістичного будівництва. Саме тоді Сталін проголосив знамените своїм лицемірством гасло: "Жити стало краще, жити стало веселіше!" Під цей бравурний акомпанемент померлих від голодомору закопували у великих могилах, а траплялося й так, що закопувати було вже нікому.Ми зобов'язані знати правдиву історію своєї землі - саме про таку історію розповідає повість Євгена Гуцала "Голодомор".
Перейти на страницу:
— Заснуло? — питає Карпо Гнилоквас, киваючи на дитину в учителевих руках. — То куди несеш? Клади на грабарку, завезу.
Учитель Пилип чує — й не чує, горнучи дитину до грудей.
— Знайдемо твою матір, знайдемо, — шепоче сухими губами.
Він іде пустельним сільким шляхом, і коли побачить кого на обійсті біля хати, показує дитину й питає:
— Не знаєте, чия дитина? Хто його мати? В лісі знайшов.
І ніхто не знає, і всі мовчать. І тоді вчитель питає в дитини:
— Може, ти скажеш, хто твоя мати?.. Ходімо до мене, ходімо...
Але немовля мовчить. Немовля не знає і не скаже. У нього ніколи не буде матері.
— Хто ж відцурався від тебе, хто відцурався?..
Мовчить білий світ, не відповідає.
Перейти на страницу:
