Казонька - Юрій Гаврутенко

те

Що не давши відпочити i поїсти

Відпустив тебе?

Жаба знизивши плечима.

-Згода, також буду чемна

Не відмовлюсь я від чаю

І від печення.

Ваша правда, маю втому.

Відпочину і потому

Помандрую я додому.

– От і добре, файная панянко!

То запрошую до столу!

Гей прислуга чаю склянку!

А мені бурбону!

Та солодощів побільше

Щоб аж стіл ломився!

І давай що є найліпше

Та хуткіше, не баріться!

І стіни ожили раптово

Щойно то були картини

Килими навколо

Стали привиди-тварини

З стін спустилися на низ

І з’явились не від куди

Стіл, два кресла і сервіз.

А на стіл пливли наїдки

З різних боків наче ріки

Накривали стіл собою

І становлячись горою.

Сіли в двох вони навпроти.

Сам хазяїн пригощає.

– Прошу пані

Чай, печення

Може бутерброди.

І склянку чаю підсуває.

Жаба чаю сьорбонула

І в ту ж мить, заснула.

Той над нею нахилився

Так уважно придивився.

– Чи не вмерла бува раптом?

Ні сопе, з легеньким храпом.

Що красуня напилася

Чаю з відьомського зілля.

Якби чемно повилася

То було б у нас весілля

По взаємній згоді.

Ну базікати вже годі

Чмокнути хутчіш у губи

Але ж бридка

Так може й знудить.

Кривлячись, закривши очі

Хоч сам страшніший темной ночі

Як трансформер ікла склав

І жабеня поцілував.

І в ту ж секунду зникла -

Жаба-болотянка

А за столом сиділа -

Русалонька панянка.

Стрепенулась

Підняла голівку

Похитнулась

Впала на долівку.

– Ой, пробачте, що зі мною

Щось у мене кволі ноги

Це мабуть від перевтоми

Як же я піду додому?

Дивиться а ніг нема

А натомість…

Чешуя і хвіст рибини мателя.

Бідна втратила свідомість.

А страшний звір торжествував.

Здійснилась заповітна мрія

Сотні років на цю мить чекав

Сотні років плекалась надія.

– Нехай я бридотний

Нехай я не красень

Не принц благородний

Не ангел з парнасу

Але тут у замку

Разом зі мною

Жити буде русалка

Краси не земної.

Під замком є озеро

Глибоке без міри

Навколо все золото

Срібло, сапфіри

Кришталь куполами

Фонтани б’ють в гору

Музики з органом

Лазерне шоу

Напитки, наїдки

Все супер-мега

Вірши і квітки

Захоче

То й зорі із неба.

Тільки аби мене покохала.

Бо гадалка передрікала.

Якщо тебе покохає русалка

І поцілує лагідно й палко

То зникне негайно

Чудовисько з тебе

Станеш парубком файним

Як місяць на небі.

І буде кохання

І будуть вам діти

Будете жити

І щастю радіти.

З тих пір минуло сотня років

Спиляли на будинки ліс

Стоять садиби з різних боків

Торгові центри скрізь.

І згадують лише старі

Немов би бачили в ночі

Русалка дивної краси

Біля болота, плачучи

В темряву благала

– Відпусти…

Як там склалось на далі

Вже не хто не пам’ятає

Може та русалка – пані

Як раніш страждає

Може покохала чудовисько лихе

І тепер то парубок, і в них діти є.

І живуть вони щасливі

Все на світі є можливим

І на все є божа воля

Кому казка, кому доля.