Олесь Бердник - Психологiчний двiйник (на украинском языке)

- Кiнець! - сказав вiн. - Смерть! Викликали ще кiлькох лiкарiв, тi теж констатували смерть i склали акт.

Головний лiкар повiдомив шефа таємної полiцiї про смерть iнженера i додав:

- Ми вiдправляємо труп в морг. Завтра дiзнаємося про причину смертi. Гадаю, що вiд сильного нервового потрясiння!..

- Вiд чого б не було, - сказав шеф, - спасибi йому за те, що вiн позбавив нас вiд обов'язку розстрiляти його!..

...Того ж вечора тiло Корiнi було одвезене до моргу...

...Iнженер проснувся вiд холоду. Руки i ноги погано слухалися. Вiн розкрив очi i зацiпенiв вiд страху. Навколо на довгих столах лежали мерцi, загорнутi в бiлi простирадла. Волосся Корiнi наїжачилося вiд страху. Вiн ледве згадав, як потрапив сюди i що з ним сталося.

"Треба негайно тiкати звiдси", промайнула перша думка.

Корiнi зiрвався з твердого ложа, на якому сидiв, вiдкинув простирадло i пiдскочив до маленького вiконця. Надворi було темно. Можна тiкати.

Iнженер оглянув себе. На ньому була тiльки бiлизна. Iти в такому виглядi по вулицях не можна. Вiн, не вагаючись, роздягнув одного з мерцiв видно, той недавно попав пiд автомашину - ї одягнув сiрий пристойний костюм...

Через кiлька хвилин Корiнi вислизнув за дверi i зник в темрявi...

...А вранцi лiкарi i агенти таємної полiцiї зняли тривогу. Шеф дiзнався про все, що трапилося. Було вжито всiх заходiв, щоб iнженер не втiк за межi країни. Та пройшов тиждень, а всi спроби знайти його були безуспiшними.

- Йому, безумовно, допомогла англiйська розвiдка, - сказав шеф, - я й тодi думав, що це хитрий i пiдступний ворог...

...А Корiнi через мiсяць був уже в Англiї. Вiн вирiшив з'ясувати загадку, зв'язану з його видiннями i дивними подiями, що вiдбувалися з ним. Поїхавши на пароплавi по Темзi, iнженер знайшов те мiсто, яке вiн бачив увi снi i про яке говорив старий. В цьому мiстi Корiнi зупинився. Вiн вирiшив пройти по тих мiсцях, що снилися йому, щоб узнати, наскiльки реальне все те, що вiн бачив у видiннях. Здавши чемодани в готелi, Корiнi пiшов по знайомiй вузенькiй вуличцi, а потiм через хвiртку в кам'янiй загорожi - до буйного саду...

Стримуючи хвилювання, iнженер iшов стежкою до веранди бiлого будинку в глибинi саду. Неймовiрно! Все було, як i увi снi!.. Корiнi пiдiйшов до веранди. На схiдцях хтось стояв. Постать обернулась, i iнженер побачив лице дiвчини, яку вiн зустрiчав у снах... Дiвчина, поглянувши на нього, зблiдла, скрикнула i впала непритомна...

На її крик вибiгли з будинку слуги. Вони щось кричали англiйською мовою, але Корiнi не знав цiєї мови i не розумiв нiчого. Вiн дуже здивувався, коли на нього накинулися, скрутили йому руки назад i, вивiвши з саду, посадили в машину...

Машина помчала вузькими вулицями до центра мiста...

V

...Корiнi стояв перед комiсаром полiцiї i нiчого не розумiв, що той говорив йому. Лише одне слово "Гопкiнс" було дивно знайомим. Але чому iнженер забув. Вiн пояснив жестами, що не розумiє, i сказав iталiйською мовою, щоб привели перекладача. Агенти i начальник переглянулися, здивовано знизали плечима i все-таки послали за перекладачем.

Незабаром до кiмнати прийшов перекладач, i почалася розмова.

- Гопкiнс, - сказав комiсар полiцiї, - чому ви вдаєте, що не розумiєте своєї мови?..

- Я не Гопкiнс, - вiдповiв здивований iнженер. - Я iталiєць Корiнi...

- Не прикидайтесь! Ось люди, з якими ви були знайомi: вашi товаришi, вашi родичi, ваша мати... Всi вони впiзнали вас!

Корiнi оглянувся. В кiмнатi справдi було десятка пiвтора людей чоловiкiв i жiнок - i всi вони засуджуюче дивилися на iнженера...

Корiнi роздратовано повернувся до комiсара:

- Гаразд! Хай я якийсь там Гопкiнс! Але на хвилину уявiть, що я iнша людина, i розкажiть менi, хто вiн такий i чому я мушу вiдповiдати за нього!..

Комiсар почав:

- Гопкiнс - цебто ви - iнженер, який працював в галузi ядерної фiзики. З-за особистих причин вiн намагався вбити свою кохану дiвчину Катарiну, тяжко поранив її i втiк. Вона залишилася живою, як ви бачили... Але ж я комедiю граю перед вами, Гопкiнс! Досить прикидатися!..

- Сер, - озвався Корiнi. - Лише тепер менi все стало ясно! Слухайте мене уважно...

I здивований комiсар почув з вуст iнженера всю його iсторiю...

- Це значить, - говорив далi iнженер, - що я i Гопкiнс - психологiчнi двiйники i просто двiйники, що ми з ним настроєнi на одну бiоелектричну хвилю, i тому враження чи пригоди, якi переживає один з двiйникiв, передаються, як от радiохвилi, другому в станi сну через простiр... Я тiльки тепер повнiстю зрозумiв усе, що сталося зi мною!..

Комiсар переглянувся з агентами.

- Ваша теорiя дотепна, - сухо сказав вiн, - але мене не обдурите. Викличте Катарiну...

Корiнi все здавалося важким i болючим сном. Замiсть того, щоб розв'язати загадку, вiн заплутався ще бiльше...

Через десять хвилин до примiщення зайшла Катарiна - та дiвчина, що була в саду. Дiвчина близько пiдiйшла до Корiнi, пильно подивилася в його очi. Вона була вражена, але iнженер зрозумiв, що дiвчина не визнала його.

- Це не Гопкiнс, - сказала, нарештi, дiвчина. - Це якийсь незвичайний двiйник...

Пiдiйшла старенька жiнка, мати Гопкiнса, теж придивилася до обличчя iнженера.

- Це не мiй син, - прошамкала вона, - це просто дуже подiбний до нього мужчина...

Комiсар i агенти були розгубленi: Корiнi розв'язали, але все ж не знали, що робити з ним...

...В цей час комiсару принесли телеграму. В нiй було написано:

"ЗЛОЧИНЕЦЬ ГОПКIНС ЗАТРИМАНИЙ НА ПАРОПЛАВI У МАНЧЕСТЕРI. СIМОНС".

Корiнi був звiльнений, i комiсар вiд iменi уряду його величностi вибачився перед ним за несподiвану образу.

VI

...Корiнi вже збирався вiд'їжджати з мiста. Але в газетах з'явилося повiдомлення, що Гопкiнс звiльнений вiд суду, що Катарiна вiдмовилась вiд обвинувачення i простила його... Вiн вирiшив завiтати до Гопкiнса, щоб познайомитися з незвичайним своїм двiйником.

...Дверi вiдкрила Катарiна. Вона радiсно скрикнула, побачивши Корiнi.

- Ми хотiли бачити вас, -калiченою iталiйською мовою сказала вона, вас жде Гопкiнс...

З крiсла пiднявся назустрiч Корiнi другий Корiнi, i справдi дуже дивно було, що Катарiна i мати вiдрiзнили їх.

Гопкiнс був вражений ще бiльше.

- Сер, - сказав Корiнi, - я жив у снах вашим життя, - два рази менi загрожувала смерть з-за вас... Але я не жалкую, тому що взнав про цiкаве природне явище, про iснування психологiчних двiйникiв...

- Сер, - вiдповiв Гопкiнс, - я теж пiдозрював щось подiбне. Менi теж снилися дивнi яснi сни, менi здавалося, що в снах я працюю над рiзними проблемами фiзики, а наяву я згадував сни i втiлював цi iдеї на паперi. Отже, ми з вами творили i жили якимось спiльним, дивним життям... Залишайтеся з нами. Тим бiльше, що вам не можна повернутися додому!..

- Навпаки, - заперечив Корiнi, - якраз тепер я й повернуся додому i доведу, що я не зрадник...

Iнженер поцiлував руку Катарiнi, потiм потиснув руку Гопкiнсу: