Владимир Бабула - Планета трьох сонць (Сигнали з всесвiту - 2) (на украинском языке)

- I ти гадаєш, що хто-небудь спiймається на цей гачок? Стань на хвилину на їхнє мiсце. Чи панькався б ти з своїм найзапеклiшим ворогом? Та ти б йому для певностi краще скрутив в'язи, як, мабуть, зроблять i нам...

- Не вiрю в це. Станемо просто полоненими. Вошами, якi склали зброю до нiг переможця.

- Ти уявляєш собi все iдеально i дуже наївно. Знищать нас, безперечно, знищать, як зробили б це ми, коли б перемогли. Нам не лишається нiчого iншого, як утекти, зникнути. На Квартi досить мiсця, щоб сховатись.

- А що ми зробимо втрьох на незнайомiй планетi, повнiй небезпек? З одного боку нам загрожуватиме голодна смерть, з другого - перспектива бути розтерзаними чи розчавленими, - не забувай про дванадцятиногого ящера та про квартян! I найбiльша небезпека - це те, що нас можуть виявити i спiймати. Чи ти гадаєш, що нас не будуть переслiдувати?

- А ти вважаєш за краще власноручно накинути собi зашморг на шию? Тiльки втеча дає нам надiю на порятунок! Але ми не повиннi пiти з голими руками. Захопимо з собою "Стрiлу" чи "Ластiвку", зброю i апарати. А з квартянами згодом можемо так потоваришувати, що вони стануть нашими спiльниками. Потiм порахуємось i з товаришочками. Можливо, що таким чином навiть швидше здiйсниться наша давнiшня мрiя.

- Ну, гаразд, а як ти тепер сподiваєшся потрапити вниз? Нас змiнять не скоро, а до того часу Мадараш може виявити повiдомлення, адже вiн час од часу оглядає астрогравiметр. Зiпсувати прилад - не варто. Мадараш замiнить його iншим.

- Я завжди казав, що тобi бракує кмiтливостi. Рiшення дуже просте: запропонуємо керувати "Променем" з планети. Адже це не становить нiяких труднощiв...

Мадараш з цiєю пропозицiєю не погодився.

- Автоматичнi апарати можуть зiпсуватись, i ми лишимось без зв'язку з Землею. Цього допустити не можна. А потiм, як ми дiзнаємось, чи вдалось Заяцу розв'язати проблему гравiтацiйного поля?

У Мак-Гардi раптом щось обiрвалось i похолонуло в грудях. Вiн швидко перевiв розмову на iншу тему.

Другого дня Мак-Гардi заявив Мадарашевi, що через сильний головний бiль не може виконувати своїх обов'язкiв i просить перевести його на планету. Негайно пiсля цього ж у Крауса з'явились шлунковi спазми.

Мадараш був наляканий:

- Може, ви внизу заразились якимось мiкробом чи вiрусом з повiтря? Свозилова, мабуть, була неправа, коли запевняла, що вони не шкiдливi для нашого органiзму... Я зараз попрошу, щоб по вас прилетiли...

Роздiл X

Долина

вогнiв

Перiод дощiв надовго прив'язав учених до пiдземного житла, однак нiхто не сидiв склавши руки. Група Навратiла наполегливо працювала над проектом нової атомної електростанцiї та ливарнi, група Чан-су кiнчала плани житлових будинкiв, а група Надiї Молодiнової будувала в пiдземеллi сучасну кухню. То, власне, була велика лабораторiя, в якiй за допомогою атомної енергiї видозмiнювались елементи, а з них потiм виготовлялись штучнi страви,- не пiлюлi, як мiг би хтось судити з назви, а бездоганнi продукти, що своїм зовнiшнiм виглядом, смаком та споживнiстю були рiвноцiннi природним. Без такого забезпечення подорож до iншої сонячної системи взагалi не можна було б здiйснити, бо запаси харчiв забрали б бiльшу частину обсягу мiжзоряного корабля.

Житловi будинки, атомну електростанцiю i металургiйний завод вирiшили побудувати на Накритому столi. Плоскогiр'я було добре захищене вiд вiтрiв i лежало так високо над рiчкою, що його не затопило б навiть у найбiльшу повiнь. Геологiчнi дослiдження ствердили правильнiсть рiшення: пiд порiвняно тонким шаром землi залягала тверда гранiтна основа найпридатнiший грунт для великих будов.

Вченi працювали багато, але не забували й про розваги. Як колись на "Променi", у "вiтальнi" в надрах гори щовечора лунали музика, жарти, смiх. З "хворими" Краусом та Мак-Гардi з "Променя" привезли рояль та iншi iнструменти, якi в цiлому склали непоганий оркестр. "Хворi" не вiдставали вiд iнших: пiсля ретельних дослiджень Вроцлавський виявив у них лише деяке розладнання нервової системи i приписав їм бiльше спати.

Тiльки через два мiсяцi дощ почав слабшати, а iмлистi хмари розiрвались. Над Накритим столом знову засмiялись сонця, та ще й усi три зразу, немов бажаючи надолужити те, що втратили.

За час дощiв Надiя перетворилась на величезну рiку. Рiвень брудної води майже сягав плоскогiр'я.

- Дощi скiнчились вчасно, - сказала з полегкiстю Молодiнова. - Ще б кiлька днiв - i мали б ми тут Венецiю!

- Красненько дякую! - бурчав Фратев. - На гондолi не люблю плавати. Погляньте, Надiє, що викомарює ваша Надiя! - показав вiн на стовбури дерев, якi нiс бурхливий потiк.

- Що ж тут особливого? - озвалася Молодiнова. - Пiд час усякої поводi... Нi, нi, постривайте, ви правi!.. Рiчка змiнила напрям течiї, вона тече тепер до моря, а не навпаки, як ранiше... Дивно!..

- Хай я буду королем квартян, якщо ми таки не збагнемо, що має на думцi оця загадкова сусiдка! Чи не вивчити нам її ще до того, як вирушимо в Долину вогнiв на бесiду з квартянами?

- Важко сказати, що для нас зараз важливiше! - задумливо сказала Молодiнова. - I рiчка, i загадковi мешканцi Кварти можуть однаково вiдчутно втрутитися в наше життя... А втiм, є вихiд: будемо дослiджувати Надiю та Долину вогнiв одночасно.

- Немарно ми вас обрали начальником експедицiї! Адже це -iдея! вигукнув Фратев. - Дивуюсь, як люди ранiше могли думати, що жiнка в рiшучостi та мудростi поступається перед мужчиною...

- Ви знову жартуєте?! - засмiялася Молодiнова. - Коли б я вас не знала, то подумала б, що ви глузуєте з мене.

- Зголошуюсь на дослiдження Надiї, - вступив до розмови Мак-Гардi. - Я себе почуваю добре: голова вже не болить, а прогулянка незнайомим краєм менi тiльки на користь.

- Я теж зовсiм здоровий, - приєднався до нього Краус. - Для дослiдження можемо використати "Ластiвку". На поплавках вона сидить добре, а при небезпецi ми швидко пiднiмемось в повiтря. Пiлотом можу бути я, Мак-Гардi - другим пiлотом, а спостерiгачем - Грубер. Все одно Долина вогнiв його не вабить. Гадаю, з нього цiлком досить першої зустрiчi з квартянином.

- Чи не хочете ви цим сказати, Краус, що я боягуз? - почервонiв Грубер. - Рiка Надiя ховає в собi, можливо, бiльше пiдступностi, анiж усi квартяни, разом узятi. Тiльки через це погоджуюсь вирушити на її дослiдження i я.

***

- Як пояснити те, що квартянськi рослини так швидко ростуть? задумливо сказала Алена, витираючи пiтний лоб носовою хусточкою. - Гадаю, що ця таємниця криється в особливостi хлорофiлу, який нам досi не вдається дослiдити хiмiчно.

- До всiх атомiв, навiть до розщеплених! - цей хлорофiл впливає менi на нерви! - гарячився Фратев.- Якщо ми його якось не здихаємось, заростемо коли-небудь зовсiм. Це просто нестерпно - пiсля кожного дощу вирубуватися з джунглiв! Погляньте, якi в мене пухирi на долонях! А що, коли б у нас не було випромiнювачiв, якi виконують дев'ять десятих роботи?